?

Log in

No account? Create an account
Previous Entry Share Next Entry
Из комментов укров к щеневмерло-каннибальскому клипу )))
turan01
Та який іще підтекст! Все чітко і прямо: какцапи це і є людожери! В прямому значенні цього слова. Вони нащадки геродотовських андрофагів. І розкопки по макшандії, які утаємничують москалі, це підтверджують. Навіть в останні сторічча жерти собі подібних для козломордів - звична справа. Вони ж бо працювати не призвичаєні. Саджати, вирощувати та збирати врожаї не хочуть і не вміють. За худобою доглядати також не збираються. У них навіть свині не в загонах живуть, а по вулицях бігають нарівні із козами та коровами. І на свійських тварин ходять, як в ліс на полювання: з мисливськими рушницями, а не як українці із шваками (гостро заточеними прутами). От і голод для них це звичанісінька справа, коли власних дітей розглядають, як недоторканий запас їжі. Це нам вони, сукі, штучні голодомори влаштовували. А так то вони із голодом в обнімочку ходять.
Хочу поділитися деякими спостереженнями з психології наших сусідів, андрофагів. Справа в тому, що насправді макшанє (какцапи), це не зовсім угро-фіни! Це саме ті андрофаги, про яких розповідав Геродот, як про таких, яких наши пращури скіфи прогнали з території нинішніх Сумської, Білгородської та Курської областей на північ в покарання за відмову допомагати у війні проти персів.
     В той час, коли золотоверхий Київ торгував із усім світом, пращури нинішніх какцапів бігали по буреломах Мещори із кам'яними сокирами, оскільки не знали ні заліза, ні колеса, і схрещувалися із залишками неандертальців. Від останніх в спадок отримали, перше: племінний тотемний стовп із зображенням пращура неандертальця, якого вони називають, чомусь, ведмедем. А, по друге: зайву даунхромосому, що викривила щелепу, що, в свою чергу, заважає їм говорити високорозвиненою культурною українською мовою, а також нинішній вигляд: грушовидний череп, вузькі очі, вицвілі зеньки, вуха, як крила в кажанів, плаский із бульбою на кінцівці ніс, бліду шкіру, що боїться ультрафіолету, та рідке рудувате волосся. В ті часи андрофаги права та законів не знали. Жили груповими сім'ями-зграями, і не відали, хто кому син чи батько. В таких умовах на чолі зграї ставав найсильніший член сім'ї, звідки у них обожнювання грубої сили. А щоб довести своє верховенство, ватажок щодня мав показувати наявність своєї виключної сили: нешадно бив та гвалтував своїх сородичів, як це відбувається у мавпячих зграях. При цьому не звертав уваги кого саме- мати, сина чи сестру. Звідти у них улюблена гомоінцестна тема про пєдєрастів, та вирази про "й...б твою мати", " х...й тобі в сраку", і т.д. До речі єдині три коренево андрофагівські слова це х...й, пі..да та єбаться. І ними кацапи чудово обходяться в побуті. Крім того, гомосексуалізм у людожерів мав сакральне значення: вважалось, що хлопчики від старших сородичів, разом із спермою, яку і заглатували, і отримували через анус, отримували і мужність від батька сімейства. Звідси і дурнуваті приказки: бьйот значить любить, і анально-сосательна тема, як привітання між чоловіками. Але ж не це було найстрашніше у андрофагів. Людожерство !!! Ватажки розглядали дітей як недоторканий запас їжі. В гололний час ватажок вбивав та пожирав своїх дітей. Звідси у какцапів і неймовірна жорстокість, підлість та неповага до родичів. В таких умовах лише найпідліший, найбрезливіший та найпідступніший міг додити до дорослого віку. Той хто міг сховатися від батька та підставити під крем'яний ніж мясника сестру, чи брата. І навпаки: щойно ватажок виявляв ознаки слабкості (когось пошкодував, чи захворів, постарів), всі діти нападали на нього (міг і один, але підсиупно, зі спини) та вбивали ватажка. Після того над трупом вбитого батька відбувалися ритуальні бійки на кам'яних сокирах за трон. Той хто перемагав, пожирав мізки та печінку полеглого "короля"! До речі ватажком могла стати і жінка. Але щоб втримати владу та залишитися живою, їй треба було проявляти надщвичайну жорстокість. Звідси казки про бабу-ягу, костяну ногу. Костяна нога - це тогочасний скіпетр! Берцева кістка вбитого попереднього ватажка була ознакою влади. Так само пожирали чужоземців. Але із особливою жорстокістю. Перед тим, як вбити, чужоземця гвалтували всією зграєю. І чоловіки, за гомосятинською щвичкою, і жінки, щоб поліпшити генофонд. Після того забивали чужака палками до смерті. Вважалося, що відбите м'ясо найсмачніше. Звідси і приказка: за бітава двух нє бітих дають(малися на увазі трупи). Ці дикунські звичаї збереглися і чудово трансформувалися у макшан в кримінальні звички на зонах та в їхній армії.
     Окрема тема і щодо їхніх звичаїв в " пістчі" та в нащві їхній "смерд"! " Пістча", бо окрім людодерства андрофаги любили жерти живими дрібних звірків: мишей, ховрахів, хомяків, білок. А також жили в бруді та гімні, серед худоби в одному приміщенні, так, що сморід в'їдався в їхнє тіло. Звідти і "смерди" від Русів. Не хочу зараз про цю довгу тему розповідати. Якщо цікаво, дайте знати. Окремо додам. На цьому до побачення!